Що першим спадає вам на думку, коли ви згадуєте про Швецію? Можливо, прадавні легенди про вікінгів та руни? Або сучасні успішні бренди H&M, Volvo та Ikea? Або високі соціальні стандарти? Або ж концепція lagom, яка є визначальною для шведського суспільства? У будь-якому випадку, однією з асоціацій, які виникають при думках про Швецію, у більшості людей цілком справедливо є першість у сфері гендерної рівності. Як їй це вдалось? Читайте у новій статті від Дарії Андрюніної, авторки матеріалів для ГО "Жіноча Ліга".
Швеція є країною-лідеркою у Європейському Союзі (ЄС) відповідно до даних Індексу гендерної рівності, що є інструментом для вимірювання прогресу у сфері гендерної рівності в ЄС, розробленим Європейським інститутом із гендерної рівності та запровадженим у 2013. Швеція не втрачає пальму першості від моменту започаткування індексу і донині. У 2022 індекс гендерної рівності у Швеції становив 83,9 при середньому показнику по ЄС на рівні 68,6, а у 2023 - 82,2 при середньому показнику пао ЄС на рівні 70,2.
Якщо ж поглянути на дезагреговані показники, то у 2022 Швеція мала найвищі показники у сфері охорони здоров’я (95,2 бала), за якою вона посідає перше місце серед усіх держав-членів ЄС. У 2023 ситуація значно не змінилась і її показник у сфері здоров’я залишався найвищим (94,5). Найнижчий же показник у 2022 країна мала у сфері освіти (74,6 бала), а у 2023 - у сфері освіти (76,4) та розподілу часу (71,9). При цьому Швеція значно покращила показники у сфері доступу до влади (+7,3 пункту у 2023 проти 2013), зберігши першість у рейтингу. Водночас у 2023 країна відносно мало просунулася у сфері економічного вповноваження жінок та фінансів (+1,9 пункту у 2023 проти 2010), набравши 87,5 бала.
Яким чином Швеції вдалося досягнути цих разючих результатів? Хтось може сказати, що «так склалося історично», або ж що до цього підштовхнув надзвичайно суровий клімат країни, абощо. Проте ми маємо для вас іншу відповідь: Швеція досягла такого успіху шляхом ведення системної політики щодо гендерної рівності з чіткою візією, що не залежить від зміни влади в країні, та шляхом інтеграції відповідного дискурсу з урахуванням культурних особливостей.
Варто відзначити, що становище жінок у Швеції практично в усі епохи було кращим, аніж у багатьох інших державах, проте це не означає, що проблема гендерної дискримінації їй не відома. Ба більше, шведські активісти та активістки й досі кажуть про існування «скляних стель» та інших бар’єрів, які стоять на шляху в реалізації жінками своїх прав та можливостей. Проте для багатьох країн рівень таких «скляних стель», як у Швеції, є мрією, для досягнення якого потрібно ще дуже довго працювати. Загалом, шведи та шведки дуже пишаються цим і вважають такий стан справ щодо гендерної рівності однією зі своїх «візитівок». Ось такий банер, як бачимо нижче, можна зустріти на офіційному вебсайті Королівства Швеція поруч з інформацією про Уряд та ключові факти про цю державу.
Тож, яких кроків вживала Швеція, щоб досягти такого високого рівня гендерної рівності? Перш за все, головний принцип полягає в тому, що кожній людині в державі, незалежно від статі, шведським законодавством, зокрема, синтезом норм Конституції Швеції, законів Швеції «Про працю», «Про робочий час», «Про батьківську відпустку», так званого Дискримінаційного акту та деяких інших нормативно-правових актів, гарантується право працювати й утримувати себе, гармонійно поєднувати кар’єру та сімейне життя й життя без страху зазнати жорстокого поводження чи насильства. Гарантування такого права забезпечується великою варіацією інструментів та механізмів, частину з яких ми розглянемо далі. У розумінні шведів та шведок, гендерна рівність передбачає не лише рівний доступ до можливостей для чоловіків та жінок в усіх сферах суспільства, а також стосується якісних аспектів забезпечення того, щоб знання та досвід як чоловіків, так і жінок використовувалися для сприяння суспільному прогресу. Неодноразово доведено, що гендерна нерівність та дискримінація призводять до економічних збитків: провідні економісти та економістки, небайдужі до тематики гендерної рівності, стверджують, що гендерна рівність є одним із двигунів прогресу, а її відсутність – це суцільний збиток. До прикладу можна навести таке дослідження як The Power of Parity: Advancing Women’s Equality in the United States, опубліковане McKinsey Global Institute, а також висновки Всесвітнього економічного форуму, які на щорічній основі публікуються у Global Gender Gap Report.
Окремої уваги заслуговує механізм залучення жінок до прийняття рішень, а також їх роль у політиці. Узагалі, Швеція славиться своїм прогресивним підходом до гендерної рівності та активною роллю жінок у політиці та прийнятті рішень. До прикладу, у Швеції діють так звані «добровільні партійні квоти», відповідно до яких жінки мають складати не менше 40% кандидатів у кожній політичній партії. Це допомогло збільшити кількість жінок у парламенті. Наразі, Риксдаг, тобто парламент Швеції, на 48 % складається з жінок, що є одним з найвищих показників у світі. При цьому Уряд Швеції теж не відстає в цьому питанні: 46 % Уряду складають жінки. Також варто зазначити, що у Швеції досить високий рівень участі жінок у місцевому самоврядуванні. Так, 48 % місць у муніципальних радах країни займають жінки. Це свідчить про те, що жінки у Швеції мають можливість брати активну участь в прийнятті рішень на рівні місцевого самоврядування. Крім того, у Швеції вибори є досить демократичними, що сприяє більш активній участі жінок у політиці. У країні існує багато жіночих організацій, які допомагають підтримувати активну роль жінок у політиці та прийнятті рішень.
Загалом, роль жінок у політиці та в прийнятті рішень у Швеції є значущою, і країна є прикладом того, як гендерна рівність може сприяти створенню справедливого і рівного суспільства для всіх.
На особливу увагу заслуговує практика впровадження гендерного мейнстримінгу у Швеції. Урядова ініціатива «Гендерний мейнстримінг в органах державної влади» має на меті інтеграцію гендерно орієнтованих підходів в усі аспекти роботи кожного органу державної влади, щоб гарантувати, що їх діяльність ще більш ефективно сприятиме досягненню цілей національної політики із забезпечення гендерної рівності. Цю ініціативу було запущено у 2013, і станом на сьогодні вона охоплює понад 60 державних установ. Робота ініціативи забезпечується Шведським агентством з гендерної рівності та Міністром з питань гендерної рівності. Наразі Шведське агентство з питань гендерної рівності активно працює над питанням впровадження підходів з гендерно орієнтованого бюджетування в державному управлінні та активно ділиться цими підходами з іншими країнами. Зокрема, за фінансової підтримки Уряду Королівства Швеції через Шведське агентство міжнародного розвитку в Україні діяв проєкт «Ґендерне бюджетування в Україні», на меті якого було підвищення економічної ефективності й результативності видатків бюджету, що враховують потреби чоловіків і жінок та їхніх різних груп.
Швеція пройшла довгий шлях у забезпеченні рівного ставлення до жінок і чоловіків на робочому місці. Гендерна дискримінація на робочому місці є незаконною з 1980. Так званий Дискримінаційний акт від 2008 вимагає від роботодавців не лише активно сприяти рівності між чоловіками та жінками, а й вживати заходів проти домагань. У ньому також зазначено, що працівники, працівниці, кандидати та кандидатки на роботу, які беруть, брали або будуть брати відпустку по догляду за дитиною, не можуть зазнавати дискримінації.
У цьому контексті важливо відзначити, що дискримінація у Швеції викорінювалася не лише запровадженням покарань за неї, а і коштом роботи з суспільною свідомістю. До прикладу, для чоловіків створюються окремі платформи, де вони можуть обговорити питання «нетипові» для стереотипного уявлення питань «чоловічого кола», як-от свої емоції, переживання і, звичайно, фемінізм. Серед шведів можна знайти дуже високий відсоток чоловіків-феміністів, світогляд яких не дозволить їм поставити на співбесіді питання по типу «Ну що, і коли в декрет?» або ж сказати «Вибачте, ви не підходите, бо маєте потенційно декретний вік». Так само і для шведки з її світоглядом такі питання є абсолютно неприйнятними й не викличуть думки толерувати таке ставлення. У цілому, у Швеції існує високий рівень свідомості щодо гендерних стереотипів та їхнього шкідливого впливу, і засади цього закладаються ще у дитячих садочках та школах, де викладачі демонструють приклад гендерної рівності та допомагають дітям розуміти різницю між статями.
Щодо гендерного розриву в оплаті праці варто відзначити, що він усе ж існує, проте не є настільки радикальним, як у багатьох інших державах. Так, у 2021 середня місячна заробітна плата жінок у Швеції становила 90,1 % від заробітної плати чоловіків. Це залишається одним з викликів у шведському порядку денному щодо гендерної рівності. Дискримінаційний акт передбачає, що роботодавці та працівники й працівниці повинні активно працювати задля забезпечення рівної оплати праці за однакову працю, а також сприяти рівним можливостям для жінок і чоловіків у отриманні підвищення заробітної плати. Пошук рішень наразі ще триває. Важливо, що цей пошук відбувається разом з профспілками, громадянським суспільством тощо.
Також варто відзначити, що Швеція досягла значного прогресу в забезпеченні балансу між роботою та сім’єю як для чоловіків, так і для жінок, шляхом запровадження відповідної сімейної політики. Сімейна політика країни спрямована на підтримку батьків, що працюють, і на забезпечення однакових прав та обов’язків як для жінок, так і для чоловіків, що полегшує батькам у Швеції знаходження балансу між роботою та особистим життям. Догляд за дітьми гарантований усім батькам, і один з інструментів полягає в тому, щоб дитячий садок був доступним для всіх, а також максимально запроваджувалися гнучкі графіки роботи там, де фіксований графік не є критично необхідним. У 1970-х державний догляд за дітьми було реформовано та розширено для сімей з двома батьками, що працюють. Крім того, у 1974 Швеція стала першою країною у світі, яка замінила відпустку по вагітності та пологах на відпустку по догляду за дитиною. Так зване «батьківське страхування» дозволяло парам брати відпустку на роботі на шість місяців для кожної дитини, при цьому кожен з батьків мав право на половину днів. Проте батько міг передати свої дні матері – і в результаті через два десятиліття 90 % днів відпустки у Швеції використовували лише матері. У 1995 було введено перший так званий «батьківський місяць»: це 30-денна відпустка, закріплена за батьком за принципом «використай або втрать». Якщо батько вирішить не використовувати цей місяць відпустки, подружжя втратить один місяць оплачуваної відпустки. У 2002 його було продовжено до двох «батьківських місяців», або 60 днів. А у 2016 до трьох «батьківських місяців» із 90 днями оплачуваної відпустки було закріплено за батьком. Іншими словами, батько має обов’язково використати свої 90 днів, а решту днів подружжя може розподіляти на свій розсуд. Станом на сьогодні, батьки беруть близько 30 % днів декретної відпустки, доступної для пари (всього для сімейної пари надається до 480 днів оплачуваної відпустки по догляду за дитиною). Відносно велика кількість батьків у чоловічому декреті часто викликає подив у іноземних журналістів та журналісток. У публіцистиці їх іноді називають latte dads.
Водночас бізнес-сектор у Швеції залишається сферою, де домінують чоловіки. Відповідно до піврічного звіту Статистичного управління Швеції про гендерну рівність за 2022, лише 10 % компаній, які котируються на Стокгольмській фондовій біржі, очолювали жінки. У 13 % компаній були жінки – виконавчі директорки. Деякі політики та політикині пропонують запровадити квоти для жінок у бізнес-секторі як тимчасовий спосіб досягнення гендерної рівності у цій сфері, проте дискусія і досі триває.
Якщо ж проаналізувати сферу насильства, то варто згадати, що у 2018 Швеція внесла зміни до законодавства, згідно з якими секс без явної згоди вважається зґвалтуванням, навіть якщо не було насильства чи погроз. У публіцистиці поширеною назвою даної ініціативи є «Закон «Про згоду на секс», проте на практиці йшлося про внесення змін до Кримінального кодексу Швеції. Що стосується зґвалтувань та сексуального насильства у Швеції, Швеція вважається однією з країн, які серйозно ставляться до проблеми зґвалтувань і активно працюють над запобіганням цьому типу злочинів та підтримкою жертв. У Швеції існує жорстке законодавство щодо зґвалтувань. Наприклад, зґвалтування або інше сексуальне насильство може бути кваліфіковано як злочин проти особистої свободи, за який передбачені високі покарання, включаючи позбавлення волі на довгий термін. Шведська поліція має великий досвід у розслідуванні злочинів зґвалтування. Їхні методи включають допомогу психологів та спеціалізованих експертів для допомоги в розслідуванні таких випадків. Також у Швеції існує система, яка надає підтримку жертвам зґвалтувань. Ця система містить безкоштовну медичну допомогу, юридичну допомогу, житло та інші види підтримки. Також жертвам надається можливість залишатися анонімними під час судових процесів. Що стосується превентивних заходів, у Швеції існують програми та кампанії, які спрямовані на запобігання зґвалтуванням та підвищення свідомості населення з цієї проблеми. Також у школах проводяться уроки зі статевого виховання. Важливо зазначити, що боротьба зі зґвалтуваннями у Швеції є постійним процесом і його ефективність постійно оцінюється та покращується. Такі заходи з протидії зґвалтуванням є прикладом того, як країна може приймати відповідальність за проблему насильства та прагнути до створення безпечного суспільства.
Також варто згадати про так звану «шведську модель» боротьби з проституцією. Основними її принципами є криміналізація купівлі сексу, а не продажу, та надання підтримки та послуг жінкам, які займаються проституцією, з метою надання їм можливості вибрати іншу професію та вийти з цього виду діяльності. Це означає, що клієнти, які купують секс, підлягають кримінальному переслідуванню, тоді як жінки, які займаються проституцією, можуть отримувати підтримку та послуги, такі як соціальні послуги, житло, медичну допомогу та консультації з приводу отримання нової роботи. Метою шведської моделі є зменшення попиту на сексуальні послуги та зменшення числа жінок, які займаються проституцією, шляхом зниження прибутків у даній сфері та заохочення жінок до зміни своєї професії. Окрім того, ця модель вважається важливим засобом боротьби з насильством та експлуатацією, пов’язаними з проституцією.
Окремо згадаємо про домашнє насильство. На жаль, це явище і досі є широко поширеним у світі, і Швеція не є винятком, хоча її показники у даній сфері набагато випереджають велику кількість країн. У Швеції існують дієві механізми боротьби з домашнім насильством, що допомагають захистити жертв та покласти край насильству. У Швеції на законодавчому рівні заборонене домашнє насильство та створені механізми для його протидії. Швеція має один з найсуворіших законів щодо насильства в сім'ї. Насильство в будь-якій формі, включаючи фізичне, психологічне та сексуальне, є злочином. Також законодавство у цій сфері постійно вдосконалюється з метою захисту жертв домашнього насильства та покладання відповідальності на насильників. Одним з механізмів допомоги жертвам домашнього насильства є спеціальна гаряча лінія, яка є безкоштовною та доступною у будь-який час доби. Через телефон жертвам надається консультація та підтримка, їм надається інформація про їх права та можливості захисту. У випадках, коли насильник і жертва спільно мешкають, жертві можуть надати захист у рамках законодавства. Жертва може вимагати від насильника, який знаходиться в одному будинку з нею, тимчасового виселення, яке може тривати до шести місяців. Крім того, у Швеції існують такі заходи, як охорона жертв, яка включає охорону поліції та забезпечення безпечного житла для жертв. Також у Швеції існують суди, які спеціалізуються на справах домашнього насильства. У судах зазвичай займаються справами швидко та компетентно, забезпечуючи жертвам захист та допомогу. Крім того, у Швеції проводяться кампанії з просвітницькою метою, спрямовані на зменшення насильства в сім’ї та надання допомоги жертвам. Важливо зауважити, що попри дієвість механізмів боротьби з домашнім насильством у Швеції, ця проблема ще не повністю вирішена. Уряд країни продовжує працювати над удосконаленням законодавства та механізмів захисту жертв домашнього насильства. Важливо зауважити, що у Швеції підходять до проблеми домашнього насильства комплексно та системно, і використовують не лише правові, але й соціальні та психологічні методи боротьби з цією проблемою.
Якщо повернутися до питання гендерної дискримінації, то якщо шведка або ж швед зіштовхуються з гендерною дискримінацією, вони завжди можуть повідомити про це Шведському омбудсмену з питань рівності – урядовій інституції, яка відповідає за захист прав людей, які стикаються з дискримінацією на підставі статі, гендерної ідентичності або сексуальної орієнтації. Шведський омбудсмен з питань рівності діє як незалежний орган, який може проводити розслідування та робити рекомендації з питань гендерної рівності. Також у Швеції існує багато інших механізмів, які допомагають забезпечити гендерну рівність та захист прав жінок, такі як програми національних та місцевих органів влади, ініціативи громадських організацій тощо. Багато з цих механізмів є взаємопов’язаними та дають максимально можливий результат у комплексі.
«І на цьому все?» – запитаєте ви? Наша відповідь: «Ні». Швеція є країною, яка постійно вдосконалює свої практики й не зупиняється на досягнутому. З 2014 в країні активно впроваджувалася так звана «феміністична зовнішня політика», яка базувалася на принципі «3R, що ґрунтуються на четвертій R»: Rights, Representation, and Resources based on Reality. Інструментарій цієї політики є досить широким, починаючи зрівнянням ставок мита на товари для чоловіків та жінок (до прикладу, у світовій торгівлі спостерігаються випадки, коли умовна лляна сорочка чоловічого крою буде мати ставку мита меншу, аніж аналогічна сорочка жіночого крою без об’єктивних на те причин), і завершуючи фінансуванням міжнародних ініціатив з просування прав жінок у різних регіонах світу. Водночас новий Уряд Швеції, який прийшов до влади у жовтні 2022, прийняв рішення відмовитися від феміністичної зовнішньої політики. Міністр закордонних справ Швеції в Уряді Ульфа Крістерссона Тобіас Більстрем прокоментував таку відмову наступним чином: «Гендерна рівність є фундаментальною цінністю у Швеції, а також для цього Уряду, але ми не маємо на меті продовжувати феміністичну зовнішню політику, тому що цей ярлик приховує той факт, що зовнішня політика Швеції має ґрунтуватися на шведських цінностях та шведських інтересах». Хоча ще занадто рано говорити про те, як ця зміна віддзеркалиться на практиці, подібний «ребрендинг» викликає занепокоєння. Стурбованість цим питанням можна спостерігати як у різноманітних експертних колонках, так і у жвавих дискусіях у соціальних мережах.
Отже, Швеція – це унікальна країна зі своїми традиціями, яка ніколи не зупиняється на досягнутому попри те, що про шведський рівень життя та гендерної рівності багато країн тільки мріють у пошуках інструментів для власного якісного розвитку. Проте, можливо, саме прагнення до постійного вдосконалення, візіонерство й системність і вивели Швецію на той рівень, де вона є наразі.
Матеріал підготувала Дарія Андрюніна, авторка матеріалів для ГО «Жіноча Ліга»
Стаття опублікована в рамках проєкту "Платформа підтримки розвитку творчого та аналітичного потенціалу молодих жінок та дівчат", що реалізується ГО "Жіноча Ліга"
*Cover photo by Agnieszka Boeske on Unsplash